Зима в душі

Прийшла зима.
Зима в душі.
Тебе нема…
Лишень чужі
думки ятрять,
як ті ножі,
вогнем заклять.
Де міражі
Минулих літ?
Тебе нема …
Прибила квіт
в душі зима.

Бувай

Бувай! Сказав він, - а мені нічого.
Навіть я болю не відчула.
Любов пішла.
Я зрозуміла,
Що дні вже більше не червоні
( коли ми бачились ), а сірі,
І є звичайний календар,
І все відомо в повній мірі,
І ясно, як природи дар.

Галино

Галино , Галино,
Прекрасна перлино!
Ти, наче калина,
Буяєш в саду,
Притягуєш цвітом
І лагідним сміхом,
Замаєний світом
До тебе я йду.

Карпати

Коли ж вершини досягли
Гори чи полонини,
Тоді відкрилось, як лягли
Внизу сільські долини,
Де вилась змійкою ріка,
Сади цвіли розмаєм,
Тулились клаптями поля,
Туман стелився гаєм.

А тут, вгорі, на всі вітри,
Маячать горизонти,
Неначе світом правиш ти,
А вище – тільки сонце.

В щасливій втомі, вже з гори,
Ідемо вільним кроком. . .

Лиш по досягненні мети
Все бачим іншим оком.

Photo courtesy Marichka C.